Ось він і настав, цей особливий, хвилюючий день! Довгоочікуваний і обнадійливий! Завдяки йому ми стаємо добрими друзями! Ми починаємо думати однаково, ми поєднуємо наші мрії, ми стаємо однодумцями!
Кожного ранку ми прокидаємось і радіємо життю. Кожного дня ми прокладаємо свій життєвий шлях. Всі ми пліч-о-пліч крокуємо спільною дорогою, зустрічаємось, деякий час ідемо разом, підтримуючи, допомагаючи одне одному. Але ж у кожного з нас життєвий шлях свій і він неповторний.
художник Микола Федяєв
МИ – ДІТИ СОНЦЯ
Ольга Іванівна Винничук
Ми – діти Сонця, хрещені промінням Й дощами-росами на голубій Землі, Щоб на віки горіли ми творінням І добротою засівались у душі! Ми – діти Сонця в цім прекраснім світі. Земля усіх нас причащає день у день, Щоб в мирі й дружбі ми зуміли жити Й купатися в воді з любистку і пісень! Ми – діти Сонця й голубого неба, Любові витвір, радість і земна краса, В цім світі важко буть Людьми, а треба, Щоб на Землі очистилась у всіх душа!
Немає такої людини, яка б знала все на світі. Кожний знає стільки, скільки необхідно для того, щоб виконати свою на Землі місію. А, коли ми поєднуємо наші знання, вміння і сили, ми стаємо могутніми. І у кожного, хто крокує поруч з нами, ми черпаємо його знання і вчимося його вмінням.
День, коли ми всі: учні, мами, тата, дідусі, бабусі, вчителі, вирішили зібратись разом, поєднав наші зусилля, щоб вчитись одне у одного. Але зараз вже замало просто вивчати предмети, бо наука швидко розвивається і вимагає від нас застосовувати нові підходи до здобуття освіти. Набагато важливіше навчитись вчитись і не припиняти вчитись все життя, бо «ніколи не пізно», як сказала одна поважна жінка, яка у 93 роки розпочала вивчати англійську мову. Ось ми всі разом і будемо вчитись вчитись. І не має значення, в який з днів ми вирішили об’єднати наші зусилля, щоб вчитись вчитись. Головне, що цей день настав.
художник Микола Федяєв
ГОЛОВНА ПРОФЕСІЯ
А. Костецький
Спитай у тата і у мами, Які професії у них. Професій різних є чимало, Сповна їх вистачить на всіх! Та є одна поміж професій, Якої вчаться у житті. Вона для кожного найперша, Якої вчитимешся й ти! Учитель, лікар та геолог, Письменник, слюсар чи кресляр — Всі називають головною Одну професію — школяр! Бо всім відомо, що без школи, Без знань, що мусиш там набуть, Не станеш у житті ніколи Тим, ким в дитинстві мрієш буть!
Кожного ранку ми дякуємо Богові, що він дозволив нам прийти у цей світ, ми безмежно любимо маму і тата за те, що народили нас. Ми радіємо ласкавому сонцю, яскравому дню, галасливим пташкам, які осяюють добром кожний наш ранок. У нас ніби виростають крила, коли на собі ми відчуваємо теплий дотик рідних людей і чуємо їхні ласкаві слова. Ми щасливі, бо життя знову подарувало нам новий день. Ми сподіваємось, що і сьогоднішній день нам принесе радість.
художник Микола Федяєв
ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ, ДЯКУЮ ЗА ДЕНЬ!
Ліна Костенко
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Ідучи разом з нашими дітьми та онуками шляхом пізнання, ми подумки повертаємось у ті часи, коли самі йшли цією дорогою. Оглядаючись назад, згадуючи свої дитячі роки, ми добре знаємо, що саме зневіра до можливостей дитини вбиває у неї радість вчитись. Весь час навчання ми будемо пам’ятати: дитина не така, як ми, і нами ніколи не стане. Вона інша! Будемо мудрими і дамо їй волю отримати стільки, скільки вона посилить, але ще трішечки більше, щоб навчилась долати перешкоди. І кожного дня будемо дитині дякувати за найменші досягнення. Воно того варте, бо результат не забариться. Діти згодом віддячать своїм родинам за всі зусилля. Вони прославлятимуть родовід, віддаючи сили, знання розбудові нашого спільного щасливого майбутнього. Хай збудеться мрія всіх родин України – діти збудують гармонійне суспільство!
художник Микола Федяєв
МУДРІ ПОРАДИ Тарас Дмищ
Прислухайся, дитино, до батьківського слова, що сповнене терпіння, турботи і любові. Прислухайся, дитино, до дідуся поради, бо й татові твоєму не раз він мудро радив. Прислухайся, дитино, до рідної матусі, якій дісталась ніжність і ласка від бабусі. Збери усі поради, не загуби нічого. Про тебе також скажуть: — Прислухайтесь до нього!
Друг мого сина, українець, вже чотири роки викладає математику у школі у Сполучених штатах Америки. Час від часу його відвідують друзі з України. У цьому році він, проводячи екскурсії для своїх друзів-українців, повів їх до музею, де працював батько одного з його учнів. Батько з великою пошаною подякував вчителеві за його працю, сказав: «Дякую Вам, що вчите наших дітей математиці» і пропустив їх всіх до музею безкоштовно. Важливо – не безкоштовно, важливо – дякую. Споконвічно вчитель для українців був найшанованішою людиною, яка завжди відчувала вдячність громади. Ось і сьогодні ми низько вклоняємось вчителям за їхню неоціненну і таку потрібну нам працю, говоримо їх велике спасибі за тепло сердець, за виконання такої надскладної і відповідальної місії, як навчання і наставляння підростаючого покоління в дусі любові до рідного краю, до України і до людини як найбільшої цінності. Вірю, що настане такий час і в сучасній Україні, коли всі зрозуміють, що саме вчитель формує майбутнє українського народу, що саме від вчителя залежить, якою стане Україна, і що саме вчитель лікує душі наших дітей, ліпить юних особистостей. Найменше, що ми можемо і повинні зробити для наших вчителів, це завжди берегти у своїй пам’яті образи вчителів, які всі шкільні роки були нашими наставниками і заслужили на нашу особливу вдячність за доброту, за подаровані крила, за перші перемоги і злети.
Він нам, як мама, дорогий, Він хоче нас навчити. Любити край чудовий свій Це мудрий наш Учитель.
Ми прийшли на нашу Землю служити їй, зробити її кращою. Свою велику Землю ми називаємо планетою. Землю, яка плекає нас – своїх дітей, ми називаємо Вітчизною, ім’я якій – Україна. Землю, на якій кожний з нас народився і прив'язаний до неї пуповиною, ми називаємо батьківською хатою – маленькою батьківщиною.
художник Микола Федяєв
ЗОЛОТОВОЛОСКО МОЯ КРАСНА
Ольга Іванівна Винничук
Золотоволоско моя красна, З синіми стрічками на порі, Хай цвіте твоя краса незгасна, Вмита на світанку у росі. Золотоволоско моя красна, Земле українськая моя, Незалежна, веселкова весно, Голосиста пісня солов’я! Запліта Тобі серпневий вітер У волосся голубі стрічки І ніякий ворог вже не зітре Україну, жити їй віки!
Ми не самі. Нас багато. Ми живемо серед прекрасних, розумних, добрих людей і недарма життя нас поєднало. Разом ми сильні, разом ми здолаємо всі перешкоди, разом ми побудуємо щасливий Світ.
З Богом, з Миром, з Любов’ю, з Добром!
Ірина Валеріївна Крошко – ідеолог персональної освіти.
134 дніжінку-інваліда київська влада без рішення суду утримує ув’язненою під вартою.
18 березня 2015 року вона розпочала безстроковий одиночний пікет, повідомивши про це листом мера міста Києва В.В.Кличка. Чому вона оголосила протест? Через спробу захоплення і знищення єдиної в Україні школи з інклюзивною освітою для інвалідів, яка була заснована самими інвалідами (власне ув'язненою). Про це докладно тут: "Звернення до українців в Україні та української діаспори".
25 березня 2015 року т.в.о. голови Деснянської РДА Онуфрійчук В.М. ув’язнив її у будинку, де вона працює, по вулиці Сабурова, 16-А.
Чи можуть собі українці уявити, що після Революції Гідності партія «Удар», яка на Майдані клялась захищати людей, утримує жінку-інваліда у полоні, догоджаючи своєму партійцю Онуфрійчуку В.М., якого ця жінка вимагає звільнити з посади за порушення пункту 1 статті 9 ЗУ «Про державні місцеві адміністрації»?
Це є страшний кримінальний злочин, який скоїв член партії «Удар» Онуфрійчук В.М., порушивши ст. 29 Конституції України «Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом» та ст. 34 Конституції України «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань».
134 дні ув’язнена жінка-інвалід сподівається, що голова партії «Удар» В.В. Кличко, якого кияни обрали мером міста Києва, почне виконувати дані ним під час Революції Гідності обіцянки.
А на звернення жінки-інваліда про порятунок, захист її права на свободу та відновлення гідності Президент України не реагує. Хотілось би знати, чи достатньо порушення ст. ст. 29 і 34 Конституції України для звільнення Онуфрійчука В.М. з посади т.в.о. голови Деснянської РДА, який ще й всупереч законодавству України вже рік одночасно є і депутатом Київради, маючи можливість безпосередньо лобіювати потрібні йому рішення. Прохання про допомогу були подані, куди тільки можна. Реакції немає. Залишається тільки кликати про допомогу громадянське суспільство. Волонтери, журналісти, небайдужі громадяни зробили велику справу на Майдані і досі перевертають цілі гори. Сподіваюсь, що Вас не залишить ця біда байдужими!
Хіба в новій Україні можна викидати інвалідів на вулицю, зі школи, яку вони власноруч зробили для своїх і усіх дітей? Якщо Вас цікавлять деталі проблеми, Ви можете прочитати на блозі "Повітря.нет", і за посиланням на Звернення. Якщо у Вас виникнуть питання - звертайтеся за контактним телефоном: 067 716 28 95
від КРОШКО Ірини Валеріївни, інваліда з дитинства із захворюванням на дитячий церебральний параліч 1958 року народження,
мешкаю у місті Києві, по вулиці Закревського, у будинку 49/1 та квартирі 116
Я, Крошко Ірина Валеріївна, голова всеукраїнської громадської організації «Український конгрес інвалідів», жінка-інвалід з дитинства із захворюванням на дитячий церебральний параліч, маю дві вищі освіти з відзнакою, одна з яких – вчитель початкових класів, активно виступаю проти корупції і завжди вимагаю від чиновників та всіх представників влади діяти за Законом Божим, за Конституцією України, за Конвенцією ООН про права інвалідів, дотримуватись міжнародних договорів та всього законодавства України, через що і страждаю.
Найважче стало працювати останнім часом, коли нова київська влада прийняла у 2014 р рішення забрати вже перероблену для дітей-інвалідів на візках будівлю у єдиної в Україні школи, яку створили інваліди. Щоб знищити школу і не дати можливості отримати ліцензію чиновники, починаючи з 2010 року, не дають дозволу на оренду будівлі, не визнають, що наш договір користування будівлею пролонгований до 29 серпня 2019 року і подають до суду на виселення всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1513-р, яке зобов’язує «центральні і місцеві органи виконавчої влади постійно сприяти діяльності громадських організацій інвалідів, їх підприємств та організацій, не допускати випадків позбавлення приміщень, у яких вони проводять діяльність».
Побиття інваліда армії, який захищає будівлю від захоплення
Дискримінацію інвалідів та їх побиття у прямому значенні цього слова (дивись фотографію та відео побиття інваліда армії, який захищає будівлю від захоплення) розпочали два депутати Київської ради Онуфрійчук В. М. від партії мера міста Києва «Удар» і заступник голови комісії Київради з соціальних питань (?!)Ганноха Б. І. від партії Президента України «Солідарність». Будівля цим депутатам потрібна, щоб отримати з бюджету 20 млн гривень на усунення переробок для інвалідів у приміщеннях, і розікрасти половину цих грошей. Також, щоб виселити інвалідні заклади, вони організували злочинне угрупування з чиновників прокуратури, державної виконавчої служби, управління внутрішніх справ, навіть, управління освіти і соціального захисту. Окрім того, вони силоміць вивезли з будівлі все майно громадської організації інвалідів, щоб вони не змогли вести господарську діяльність, що приведе до банкрутства, і таким способом змусити інвалідів звільнити будівлю. Суди теж куплені, та і на адвокатів у нас немає грошей. На жаль, ми також не можемо собі фінансово дозволити створити окремий сайт.
18 березня 2015 року я розпочала безстроковий одиночний пікет проти дискримінації інвалідної школи і інвалідного реабілітаційного центру, у яких київська влада на чолі з мером міста Києва Віталієм Кличком хоче забрати їх будинок, де вони успішно пропрацювали 17 років (вперше в історії незалежної України в цій школі два інваліди отримали Золоті медалі). Ця будівля єдина у Києві, яку інваліди за 2 мільйони благодійних гривень пристосували для дітей-інвалідів на візках. Будинок знаходиться у місті Києві по вулиці Сабурова, 16-А.
За всі 17 років цим інвалідним закладам, які створила всеукраїнська громадська організація «Український конгрес інвалідів», київська влада ніякої, у тому числі і фінансової, допомоги не надавала. А зараз ця так звана нова влада хоче забрати цю будівлю і викинути школу разом з реабілітаційним центром на вулицю без надання іншої пристосованої для інвалідів будівлі.
25 березня 2015 року київська влада мене ув’язнила у цій будівлі і незаконно утримує вже 128 днів без суду. На мої звернення про захист мого права на свободу Президент України не реагує. (Фото закритих воріт та хвіртки, а через тин жінка-інвалід 57 років лазити не може.)
Фото закритих воріт та хвіртки, а через тин жінка-інвалід 57 років лазити не може.
Прошу Вас, дорогі Українці, допомогти жінці-інваліду подолати дискримінацію, відновити мої права, свободу і гідність, а закладам інвалідів зберегти свою будівлю. Надаю Вам для підтримки освітній проект, який усуне дискримінацію інвалідів, але який відмовляється розглянути мер міста Києва Віталій Кличко, таким чином підтримуючи дискримінацію інвалідних закладів. Я думаю, що це стане можливим, якщо Ви подасте свої запити до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-Міністра України, до мера міста Києва, до Генерального прокурора України та до антикорупційного бюро.
Для розуміння значимості експериментальної діяльності інвалідного освітнього комплексу відправляємо Вам два зразки розробок інвалідів, завдяки яким діти із слабким зором та дошкільники за 2,5 місяці легко навчаються письму. І це одна з багатьох розробок. А взагалі в нашій школі вчаться діти з усієї України та з багатьох інших країн.
З Богом, з Миром, з Любов’ю, з Добром Ірина КРОШКО
Контактний телефон: 096-2225790 – англійська мова, 093-6026331 – українська мова.
Забезпечити здобуття дошкільної освіти юними громадянами Деснянського району міста Києва, у тому числі з інвалідністю, усунути проблему з браком місць у дошкільних закладах, охопити дошкільників-інвалідів всіх нозологій (з порушенням зору, слуху, ОРА, внутрішніх органів) дошкільною підготовкою.
ЗАКОНОДАВЧІ ПІДСТАВИ ТА МЕХАНІЗМИ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ
Після проголошення Незалежності України на початку 90-х років сім’ї перестали народжувати дітей. Дитячі садки порожніли і, щоб зберегти будівлі від руйнування, їх передавали іншим установам. Але не вистачало місць учням у загальноосвітніх школах. Тоді чиновники швидко впоралися з браком місць для школярів: у порожніх дитячих садках відкривали початкові школи. Так з’явились нові навчально-виховні комплекси: дитячі садки – школи. Таке рішення могло бути тимчасовим, але воно прижилось і виявилось популярним серед батьків. І до часу, поки батьки будуть здавати своїх дітей у такі комплекси, вони будуть існувати. Рішення чиновників виконавчої влади, яке було прийняте відповідно до першої частини пункту 3 статті 12 Закону України «Про дошкільну освіту», було правильним і своєчасно втілене.
Ситуація з браком місць у дитячих садках аналогічна. Сьогодні навпаки кількість школярів зменшується, звільняються окремі класи, цілі поверхи та окремі блоки у початкових школах загальноосвітніх навчальних закладів, у яких вже зараз необхідно відкрити підготовчі дошкільні групи для дітей від 5,5 до 7 років.
З дитячих садків Деснянського району міста Києва перевести до шкіл дітей старшого віку, вивільнивши місця для дітей до 5 років.
Запропонована пропозиція повністю відповідає всім законам про освіту:
частина друга пункту 3 статті 12 Закону України «Про дошкільну освіту»: «Для задоволення освітніх потреб громадян дошкільний навчальний заклад може входити до складу навчально-виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад"…» (перша частина цього пункту вже була відпрацьована у 90-х роках, коли створювались «навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", тобто дитячі садки – школи);
пункт 3 статті 9 Закону України «Про загальну середню освіту» дає нам таке право: «Загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати (…) навчально-виховні об'єднання з дошкільними та позашкільними навчальними закладами для задоволення освітніх і культурно-освітніх потреб»;
стаття 19 Закону України «Про дошкільну освіту»: «Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти» передбачає: «…міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції: забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території; створюють умови для одержання громадянами дошкільної освіти».
Держава, дотримуючись положень Конституції України, Конвенції ООН про права інвалідів спрямовує державний курс освітньої політики на визнання пріоритетними і безумовними рівність прав дітей-інвалідів по здобуттю у тому числі дошкільної освіти.
Забезпечувати здобуття дітьми-інвалідами дошкільної освіти разом з ранньою реабілітацією буде освітній комплекс, створений всеукраїнською громадською організацією «Український конгрес інвалідів», до складу якого входять «Всеукраїнський експериментальний центр персональної освіти та соціалізації особистості» та «Загальноосвітній навчальний заклад «Спеціалізована школа «Славія» у будівлі по вулиці Сабурова, 16-А. Це єдина у Києві будівля, яка вже пристосована для надання освіти дітям-інвалідам. У переобладнання санвузлів, двірних пройомів, облаштування пандусів, було вкладено 2 млн гривень.
Для досягнення поставлених задач комплекс реалізовує освітній експериментальний проект «Своєчасна, достатня, безперервна, системна персональна освіта особистості».
ПЕРЕВАГИ
Перевагами такого підходу до організації дошкільної освіти є те, що школа згідно з її вимогами зможе підготувати старших дошкільників. Діти, які будуть мати складнощі з підготовкою до школи, зможуть безболісно ще один рік провчитись у дошкільній групі, щоб дійти рівня готовності навчатись у школі.
Для дошкільників і їхніх батьків перевагою навчання останніх років у школі є усунення психологічних травм при переході із садка до школи. Окрім того, старші дошкільнята не будуть тиснутись на маленьких прогулянкових садочкових майданчиках, а зможуть повноцінно займатись фізкультурою на шкільних спортивних майданчиках початкової школи.
КОНТИНГЕНТ
Діти без відхилень у здоров’ї, які можуть відвідувати дошкільні заклади із значною наповнюваністю груп.
Діти з незначними відхиленнями у здоров’ї, які можуть відвідувати дошкільні заклади із значною наповнюваністю груп.
Двадцятирічний досвід роботи всеукраїнської громадської організації «Український конгрес інвалідів» показав, що є значна кількість вихованців, які з багатьох поважних причин не можуть брати участь у освітньому процесі, організованому в групах зі значною чисельності вихованців, а потребують персональних графіків роботи і адаптованих навчальних планів по захисту знань та складанню заліків, іспитів. Кількість дітей, які не можуть відвідувати державні та комунальні заклади внаслідок їх психічних і фізичних особливостей розвитку, росте кожного року. Комплекс всеукраїнської громадської організації «Український конгрес інвалідів» для своїх вихованців організовує персональний підхід щодо організації процесу навчання, духовного виховання, соціалізації, самореалізації в умовах глобалізації суспільного життя на філософській і культурологічній ідеї цілісного пізнання світу.
Комплекс на безоплатній основі забезпечить дошкільну освіту дітям з інвалідністю за рахунок всеукраїнської громадської організації «Український конгрес інвалідів» таким категоріям:
Діти без відхилень у здоров'ї, але стан психічного здоров'я не дозволяє відвідувати дошкільні заклади із значною наповнюваністю груп.
Діти-інваліди, психічний стан здоров'я яких не дозволяє відвідувати дошкільні заклади із значною наповнюваністю груп.
Діти-інваліди, фізичний стан здоров'я яких не дозволяє відвідувати дошкільні заклади із значною наповнюваністю груп.
ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ВИХОВАНЦІВ
Забезпечення дошкільною підготовкою 3600 дошкільників, створення додаткових місць до початку 2015-2016 навчального року.
Залучити до проекту 20 ЗНЗ Деснянського району, звільнити приміщення від орендарів. Старші дошкільні групи розташувати у 8 класних кімнатах (4 групи і 4 спальні) на 1 і 2 поверхах відокремлених блоків початкової школи з керівництвом від ЗНЗ, або від ДНЗ, який увійде до складу комплексу разом із ЗНЗ.
Забезпечення дошкільною підготовкою 447 дошкільників з інвалідністю, створення додаткових місць до початку 2015-2016 навчального року.
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
На одного дошкільника, який буде здобувати дошкільну освіту у відокремлених початкових блоках загальноосвітніх навчальних закладів потрібно (у гривнях) : ліжко (600), матрац (200), подушка (100), покривало (70), 2 комплекти постільної білизни (200), 2 стільчики (200), стіл 0,5 (150), килим 1 кв м (80), іграшки (400), посуд (350) ( тарілка глибока -40, тарілка мілка -35, блюдечко -25, чашка -30, стакан -20, ложка -40, виделка -40, ложка чайна -20, каструля -150).
Разом комплект на 1 дитину коштує 2350 гривень. На 3,6 тисячі дітей необхідно витратити 8,46 млн грн. Якщо ж школі необхідно буде зробити косметичний ремонт у класі і спальні, то для цього на одну дитину потрібно буде виділити ще 1 тисячу гривень. На 3,6 тисяч дошкільників це складе ще 3,6 млн грн. Всього для забезпечення 3,6 тисяч дошкільників умовами для здобуття освіти Деснянський району міста Києва витратить 12 млн гривень. Ця сума дорівнює відновленню одного дитячого садочка на 250 місць.
Звернення до українців та Української діаспори жінки-інваліда з дитинства із захворюванням на дитячий церебральний параліч, голови всеукраїнської громадської організації «Український конгрес інвалідів», яка 18 березня 2015 року вийшла з протестом проти дискримінації інвалідної школи і інвалідного реабілітаційного центру. У них київська влада на чолі з мером міста Києва Віталієм Кличком та завдяки бездіяльності Президента України всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1513-р, яке зобов’язує «центральні і місцеві органи виконавчої влади постійно сприяти діяльності громадських організацій інвалідів, їх підприємств та організацій, не допускати випадків позбавлення приміщень, у яких вони проводять діяльність», хоче забрати їх будинок по вулиці Сабурова, 16-А у місті Києві, де вони успішно пропрацювали 17 років і вклали 2 млн благодійних гривень на пристосування для дітей-інвалідів на візках. Дискримінацію інвалідних закладів ведуть два депутати Київської ради Онуфрійчук В. М. від партії мера міста Києва «Удар» і заступник голови комісії Київради з соціальних питань Ганноха Б. І. від партії Президента України «Солідарність», які ув'язнили жінку-інваліда і утримують без суду з 25 березня 2015 року вже 128 днів.
УКРАЇНСЬКИЙ КОНГРЕС ІНВАЛІДІВ
