ХОДІМО РАЗОМ ШЛЯХОМ ПІЗНАННЯ! Привітання

ХОДІМО РАЗОМ ШЛЯХОМ ПІЗНАННЯ!

Привітання

Дорогі мої учні, мами, тата, дідусі, бабусі, вчителі!

Ось він і настав, цей особливий, хвилюючий день! Довгоочікуваний і обнадійливий! Завдяки йому ми стаємо добрими друзями! Ми починаємо думати однаково, ми поєднуємо наші мрії, ми стаємо однодумцями!

Кожного ранку ми прокидаємось і радіємо життю. Кожного дня ми прокладаємо свій життєвий шлях. Всі ми пліч-о-пліч крокуємо спільною дорогою, зустрічаємось, деякий час ідемо разом, підтримуючи, допомагаючи одне одному. Але ж у кожного з нас життєвий шлях свій і він неповторний.

художник Микола Федяєв

МИ – ДІТИ СОНЦЯ

  Ольга Іванівна Винничук

Ми – діти Сонця, хрещені промінням
Й дощами-росами на голубій Землі,
Щоб на віки горіли ми творінням
І добротою засівались у душі!

Ми – діти Сонця в цім прекраснім світі.
Земля усіх нас причащає день у день,
Щоб в мирі й дружбі ми зуміли жити
Й купатися в воді з любистку і пісень!

Ми – діти Сонця й голубого неба,
Любові витвір, радість і земна краса,
В цім світі важко буть Людьми, а треба,
Щоб на Землі очистилась у всіх душа!

Немає такої людини, яка б знала все на світі. Кожний знає стільки, скільки необхідно для того, щоб виконати свою на Землі місію. А, коли ми поєднуємо наші знання, вміння і сили, ми стаємо могутніми. І у кожного, хто крокує поруч з нами, ми черпаємо його знання і вчимося його вмінням.

День, коли ми всі: учні, мами, тата, дідусі, бабусі, вчителі, вирішили зібратись разом, поєднав наші зусилля, щоб вчитись одне у одного. Але зараз вже замало просто вивчати предмети, бо наука швидко розвивається і вимагає від нас застосовувати нові підходи до здобуття освіти. Набагато важливіше навчитись вчитись і не припиняти вчитись все життя, бо «ніколи не пізно», як сказала одна поважна жінка, яка у 93 роки розпочала вивчати англійську мову. Ось ми всі разом і будемо вчитись вчитись. І не має значення, в який з днів ми вирішили об’єднати наші зусилля, щоб вчитись вчитись. Головне, що цей день настав.

 художник Микола Федяєв

ГОЛОВНА ПРОФЕСІЯ

  А. Костецький

Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного найперша,
Якої вчитимешся й ти!

Учитель, лікар та геолог,
Письменник, слюсар чи кресляр —
Всі називають головною
Одну професію — школяр!

Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть!

Кожного ранку ми дякуємо Богові, що він дозволив нам прийти у цей світ, ми безмежно любимо маму і тата за те, що народили нас. Ми радіємо ласкавому сонцю, яскравому дню, галасливим пташкам, які осяюють добром кожний наш ранок. У нас ніби виростають крила, коли на собі ми відчуваємо теплий дотик рідних людей і чуємо їхні ласкаві слова. Ми щасливі, бо життя знову подарувало нам новий день. Ми сподіваємось, що і сьогоднішній день нам принесе радість.

художник Микола Федяєв

ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ, ДЯКУЮ ЗА ДЕНЬ!

  Ліна Костенко

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.

Ідучи разом з нашими дітьми та онуками шляхом пізнання, ми подумки повертаємось у ті часи, коли самі йшли цією дорогою. Оглядаючись назад, згадуючи свої дитячі роки, ми добре знаємо, що саме зневіра до можливостей дитини вбиває у неї радість вчитись. Весь час навчання ми будемо пам’ятати: дитина не така, як ми, і нами ніколи не стане. Вона інша! Будемо мудрими і дамо їй волю отримати стільки, скільки вона посилить, але ще трішечки більше, щоб навчилась долати перешкоди. І кожного дня будемо дитині дякувати за найменші досягнення. Воно того варте, бо результат не забариться. Діти згодом віддячать своїм родинам за всі зусилля. Вони прославлятимуть родовід, віддаючи сили, знання розбудові нашого спільного щасливого майбутнього. Хай збудеться мрія всіх родин України – діти збудують гармонійне суспільство!

художник Микола Федяєв

МУДРІ ПОРАДИ
  Тарас Дмищ     

Прислухайся, дитино,
до батьківського слова,
що сповнене терпіння,
турботи і любові.
Прислухайся, дитино,
до дідуся поради,
бо й татові твоєму
не раз він мудро радив.
Прислухайся, дитино,
до рідної матусі,
якій дісталась ніжність
і ласка від бабусі.
Збери усі поради,
не загуби нічого.
Про тебе також скажуть:
— Прислухайтесь до нього!

Друг мого сина, українець, вже чотири роки викладає математику у школі у Сполучених штатах Америки. Час від часу його відвідують друзі з України. У цьому році він, проводячи екскурсії для своїх друзів-українців, повів їх до музею, де працював батько одного з його учнів. Батько з великою пошаною подякував вчителеві за його працю, сказав: «Дякую Вам, що вчите наших дітей математиці» і пропустив їх всіх до музею безкоштовно. Важливо – не безкоштовно, важливо – дякую. Споконвічно вчитель для українців був найшанованішою людиною, яка завжди відчувала вдячність громади. Ось і сьогодні ми низько вклоняємось вчителям за їхню неоціненну і таку потрібну нам працю, говоримо їх велике спасибі за тепло сердець, за виконання такої надскладної і відповідальної місії, як навчання і наставляння підростаючого покоління в дусі любові до рідного краю, до України і до людини як найбільшої цінності. Вірю, що настане такий час і в сучасній Україні, коли всі зрозуміють, що саме вчитель формує майбутнє українського народу, що саме від вчителя залежить, якою стане Україна, і що саме вчитель лікує душі наших дітей, ліпить юних особистостей. Найменше, що ми можемо і повинні зробити для наших вчителів, це завжди берегти у своїй пам’яті образи вчителів, які всі шкільні роки були нашими наставниками і заслужили на нашу особливу вдячність за доброту, за подаровані крила, за перші перемоги і злети.

Він нам, як мама, дорогий,
Він хоче нас навчити.
Любити край чудовий свій
Це мудрий наш Учитель.

Ми прийшли на нашу Землю служити їй, зробити її кращою. Свою велику Землю ми називаємо планетою. Землю, яка плекає нас – своїх дітей, ми називаємо Вітчизною, ім’я якій – Україна. Землю, на якій кожний з нас народився і прив'язаний до неї пуповиною, ми називаємо батьківською хатою – маленькою батьківщиною.

 художник Микола Федяєв

ЗОЛОТОВОЛОСКО МОЯ КРАСНА

  Ольга Іванівна Винничук

Золотоволоско моя красна,
З синіми стрічками на порі,
Хай цвіте твоя краса незгасна,
Вмита на світанку у росі.

Золотоволоско моя красна,
Земле українськая моя,
Незалежна, веселкова весно,
Голосиста пісня солов’я!

Запліта Тобі серпневий вітер
У волосся голубі стрічки
І ніякий ворог вже не зітре
Україну, жити їй віки!

Ми не самі. Нас багато. Ми живемо серед прекрасних, розумних, добрих людей і недарма життя нас поєднало. Разом ми сильні, разом ми здолаємо всі перешкоди, разом ми побудуємо щасливий Світ.

З Богом, з Миром, з Любов’ю, з Добром!

Ірина Валеріївна Крошко – ідеолог персональної освіти.

Пісня:  Україна - це ти