пʼятниця, 24 квітня 2015 р.

ВОЙНА ПРОТИВ ДЕТЕЙ НАШИХ

ВОЙНА ПРОТИВ ДЕТЕЙ НАШИХ
Если до сих пор душа моя кипела от боли, но молчала, то, прочитав только что еще одно душераздирающее сообщение, я поняла, что дальше молчать – это преступление. Преступление против нашего счастливого будущего, преступление перед нашими детьми.
Дорогие папы, мамы, бабушки, дедушки. Нашим детям взрослыми дядями и тетями объявлена бессрочная война.
Вот Вам примеры сводок с фронта.
«Сегодня в Святошинском районе Киева возле одного из жилых домов было обнаружено тело девочки без признаков жизни. Было установлено, что ученица 8-го класса покончила с собой, выбросившись из окна квартиры, расположенной на 7-м этаже».
«Стрельба и захват заложников в московской школе номер 263 произошли днем 3 февраля. Старшеклассник пришел в школу с винтовкой и ружьем, угрожая охраннику, прошел в кабинет биологии, где занимались десятиклассники, и взял их в заложники. В результате погиб учитель географии и один полицейский, еще один полицейский был ранен. Никто из учеников не пострадал. Старшеклассника задержали, его ожидает психиатрическая экспертиза. По словам одноклассников и учителей, он был отличником и спортсменом из благополучной семьи и ни с кем в школе не конфликтовал».
Я искренне соболезную всем, кого коснулись эти события.
Риторический вопрос: это как надо было унижать детей, чтобы они, защищаясь от нас, взрослых, брали в руки оружие или сознательно шли на смерть?
«Басманный суд Москвы арестовал школьника, устроившего накануне стрельбу в московской школе, в результате которой погибли учитель и полицейский.
Суд проходил в закрытом режиме, мальчика привезли в суд в черной маске».
Смотрите, как символично: государственная Фемида с повязкой на глазах, которая таким образом бережет свою совесть от угрызений, также закрыла ребенку глаза маской.
Это для чего? Чтобы ребенок не увидел муки совести тех, кто решили, что имеют право искалечить его судьбу, оправдывая виновных взрослых? Или это для того, чтобы незыблемая государственная система и на этот раз осталась не замаранной.
Но есть и другая, официальная, и не менее шокирующая версия.
Из Интернет-газеты: «Президент Российской Федерации Владимир Путин связал стрельбу и захват заложников в московской школе номер 263 с тем, что у подростков нет художественного вкуса, а детей не учат понимать искусство. Он сказал: «Надо воспитывать новое поколение зрителей с хорошим художественным вкусом, умеющих понимать и ценить театральное, драматическое, музыкальное искусство. И если бы у нас делалось это должным образом, то, может быть, и трагедии, подобной сегодняшней московской, не было бы». По мнению президента, содержание и уровень представлений, которые показывают в детских театрах, «оставляют желать лучшего», и это нужно менять. В частности, театральные постановки должны знакомить школьников с русской и мировой культурой, «учить думать, сопереживать и верить в силу добра».
Если кто-то из вас думает, что эта война не коснется ваших детей, что ваши дети не могут оказаться на месте этих уничтоженных детей, вы глубоко ошибаетесь. Присмотритесь к своим детям: все ли у них так благополучно, как кажется на первый взгляд. Может вы стали замечать, что они вас не внимательно слушают, погружаются в свои мысли, молчат, меньше болтают, ходят хмурыми, меньше слышен их заразительный смех, бывает, что они вам огрызаются, просят не лезть в их дела – уверяю вас, пора бить в набат. Завтра может быть уже поздно. И анализ позавчерашних дней не вернет вам самое драгоценное, что вам дал Бог – вашего ребенка.
Предлагаю нам объединиться и объявить войну войне, и не дать ей в прямом и переносном значении слова убить наших детей, ни их души, ни их жизни. Я говорю вам об этом потому, что чужих детей не бывает.
Я – мама и я – учитель. Зовут меня Ирина Крошко. Давайте действовать вместе.

POST 3. ПРОСТИЙ РЕЦЕПТ: ХОЧЕШ УКРАЇНУ ПОЗБАВИТИ КОРУПЦІЇ? НЕ ДАВАЙ І НЕ БЕРИ САМ!

POST 3. ПРОСТИЙ РЕЦЕПТ: ХОЧЕШ УКРАЇНУ ПОЗБАВИТИ КОРУПЦІЇ? НЕ ДАВАЙ І НЕ БЕРИ САМ!

           А ви знаєте, що те, чим чиновник нас купляє, і так належить нам з вами?
У POST 2 я вже вам говорила, що ми самі дозволяємо чиновникам обмежувати наші свободи і самі сприяємо вчиненню ними злочинів. Бюджетні гроші, з яких видають зарплату бюджетникам, платять нам матеріальну допомогу, закупають для подачок гречку – все це оплачено грошима з наших з вами податків; приміщення, які нам чиновники надають в оренду для роботи, належать територальним громадам, тобто нам з вами; землі, на яких ми ставимо кіоск, намет, лоток для мізерних заробітків на утримання сім’ї, належать нам з вами – народу; будівлі, визначені ними для приватизації, теж належать територіальній громаді і лише вона може дозволити їх приватизовувати. Разом з тим ми кричимо, що нас обкрадають, і самі ж сприяємо цьому.
          Ви взагалі відчуваєте іронію долі: з кишені кожного з нас, а значить з бюджету наших сімей, чиновники взяли встановлену законом таксу – податки, щоб забезпечити роботу держави, яка уповноважила їх управляти фінансами та майном народу. А, натомість, вони взялись управляти нами! І все через те, щоб ми не задавали дурних питань: чому левова частка з бюджету у вигляді відкактів наповнює кишені чиновників, чому не діють Конституція і закони України, чому з кожним днем стає все гірше?
          І зверніть увагу, ми віддаємо державі кровно зароблені гроші, а призначені нею чиновники кладуть гроші, викрадені у нас, тобто шалені гроші, в свої кишені. Хотілося б знати точну цифру цих шалених грошей в бюджетах країни. І, враховуючи, що на вас і ваших дітей чиновники витрачатись не збираються, то невеличкі крохи-подачки ними передбачені для тих, хто обіцяє бути лояльним, закриє очі на їхні беззаконні вчинки, прикриє їхні махінації, тобто ручним громадським організаціям, окремим крикунам-бюджетникам, дивному післяреволюційному проплаченому новоутворенню – так званим народним охоронцям їхніх кишенькових інтересів.
         Якщо нас так легко приручити обіцянкою чи подачкою, тоді признайтесь собі, я – раб чиновника. Якщо ж ви – людина принципова, тоді не просто задайте собі питання, як довго ми ще будемо дозволяти чиновникам мати українців за бидломасу, а й знайдіть на нього відповідь!



POST 2. МИ СЛАБКІ?

POST 2. МИ СЛАБКІ? 

              Так склалося моє життя, що ось вже 29 років я займаюсь освітою. Інакшою освітою, альтернативною до тої, яка дісталась нам у спадок від комуністичного нашестя. Я займаюсь персональною освітою і є її ідеологом втілення в Україні.
             За ці роки ми стали громадянами Незалежної України. Тоді оптимізм, натхнення і ентузіазм випромінював чи не кожний з нас і ми прикладали максимум зусиль, щоб змінити життя на краще, працювали інколи безоплатно і цілодобово. І я раділа з того, що накінець-то ми зможемо вільно обирати спосіб навчання і виховувати наших дітей вільними Громадянами вільної Держави. Я була впевнена, що ми зможемо створити нашим дітям такі умови для здобуття освіти, де будуть враховані вимоги і реалії нового сучасного, перспективного життя.
          Але виявилось, що я раділа завчасно. За 65 років світла комунізму у вигляді диктату, голодомору і репресій з нас зробили невільних людей, якими керує страх перед чиновниками. І чиновник з гнилою душею та жадобою до наживи продовжує і зараз нас лякати: хто має владу, той замовляє музику.
           Ви не можете не відчувати, що чиновник ставиться до нас з призирством, дозволяє собі принизливі і ганебні вчинки: дешево нас купляє гречкою, а більше – солодкими обіцянками, зіштовхують між собою одних з нас з іншими, надаючі маленькі преференції у вигляді оренди приміщення для роботи, використовує нас як бойову масу, що змітає всіх незгодних та інакомислячих. А знаєте чому? Бо нас можна залякати!
          Ми дозволяємо їм обмежувати наші свободи, ми мовчимо, коли вони принижують гідність одного з нас. Ми ведомі афіристами і самі погоджуємось брати участь у їхніх злочинах. Казав пан: «Кожух дам». Та слово його тепле!
          Ми слабкі, бо дозволяємо чиновникам використовувати нас у їхніх корисливих інтересах.
Ми слабкі?




 

понеділок, 20 квітня 2015 р.

POST 1. ШУКАЙ СВОЮ БОЖУ МІСІЮ

POST 1. ШУКАЙ СВОЮ БОЖУ МІСІЮ

         Приходить час і кожний з нас постає перед важливим життєвим вибором: для чого я є на цій Землі? І зроблений вибір у майбутньому покаже, чи життя витрачене на пусті і нікчемні турботи, чи тобі вдалось визначити і виконувати свою життєву місію. У мене теж був вибір. І я впевнена, що зробила його правильно, і вірю, що зараз я виконую Божу місію.
        Запам’ятай, всеосяжна Любов, вселенське Добро, душевний Мир, шлях до Бога завжди даються важко, бо за тебе нікто не зможе пройти пустелю. Вона твоя і долати її повинен саме ти. І випробування, які тобі приготувало життя, теж лише твої. І, коли ти впевнишся, що з обраного шляху не зійшов, значить життєвий вибір зроблений правильно.
       Ти дивуєшся, чому так легко до декого приходять шалені гроші, думаєш, може вони обрані? Найстрашнішим випробуванням на Землі є випробування сріблом. Якщо ти маєш гроші і думаєш, що вони належать тобі, значить з випробуванням сріблом ти не впорався. Якщо ж ти розумієш, що тобі лише довірили срібло, і тому на тобі лежить величезна відповідальність за долі злиденних людей і ти вкладаєш гроші у їх добробут, значить ти впорався з цим випробуванням і Бог тебе благословив.

 Ірина Крошко