POST 2. МИ СЛАБКІ?

POST 2. МИ СЛАБКІ? 

              Так склалося моє життя, що ось вже 29 років я займаюсь освітою. Інакшою освітою, альтернативною до тої, яка дісталась нам у спадок від комуністичного нашестя. Я займаюсь персональною освітою і є її ідеологом втілення в Україні.
             За ці роки ми стали громадянами Незалежної України. Тоді оптимізм, натхнення і ентузіазм випромінював чи не кожний з нас і ми прикладали максимум зусиль, щоб змінити життя на краще, працювали інколи безоплатно і цілодобово. І я раділа з того, що накінець-то ми зможемо вільно обирати спосіб навчання і виховувати наших дітей вільними Громадянами вільної Держави. Я була впевнена, що ми зможемо створити нашим дітям такі умови для здобуття освіти, де будуть враховані вимоги і реалії нового сучасного, перспективного життя.
          Але виявилось, що я раділа завчасно. За 65 років світла комунізму у вигляді диктату, голодомору і репресій з нас зробили невільних людей, якими керує страх перед чиновниками. І чиновник з гнилою душею та жадобою до наживи продовжує і зараз нас лякати: хто має владу, той замовляє музику.
           Ви не можете не відчувати, що чиновник ставиться до нас з призирством, дозволяє собі принизливі і ганебні вчинки: дешево нас купляє гречкою, а більше – солодкими обіцянками, зіштовхують між собою одних з нас з іншими, надаючі маленькі преференції у вигляді оренди приміщення для роботи, використовує нас як бойову масу, що змітає всіх незгодних та інакомислячих. А знаєте чому? Бо нас можна залякати!
          Ми дозволяємо їм обмежувати наші свободи, ми мовчимо, коли вони принижують гідність одного з нас. Ми ведомі афіристами і самі погоджуємось брати участь у їхніх злочинах. Казав пан: «Кожух дам». Та слово його тепле!
          Ми слабкі, бо дозволяємо чиновникам використовувати нас у їхніх корисливих інтересах.
Ми слабкі?

Ірина Крошко